П`ятниця, 14.12.2018, 15:40

Приветствую Вас Гість | RSS

КОМУНАЛЬНИЙ ОПОРНИЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ
НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
 "БРУСИЛІВСЬКА ГІМНАЗІЯ
ІМЕНІ Г.О.ГОТОВЧИЦЯ"
Главная | Куточок психолога | Регистрация | Вход
Меню сайта

Форма входа

Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Калькулятор

Стилі сімейного виховання

  Найважливішою характеристикою сімейного виховання є його стиль, тобто типові для батьків система приймань і характер взаємодії з дітьми. 

   Авторитарний (владний) стиль характеризується прагненням батьків максимально підкорити своєму впливу дітей, припиняти їхню ініціативу, жорстко домагатися своїх вимог, повністю контролювати їхню поведінку, інтереси і навіть бажання. Це досягається за допомогою постійного контролю над життям дітей і покарань. У ряді родин це проявляється в нав’язливому прагненні повністю контролювати не тільки поведінку, але й внутрішній світ, думки і бажання дітей, що може призводити до гострих конфліктів. При такому стилі виховання взаємодія між батьками і дітьми відбувається з ініціативи батьків, діти проявляють ініціативу лише якщо є потреба одержати санкцію на які-небудь дії. Такий стиль, з одного боку, дисциплінуючи дитину і формуючи в неї бажані для батьків установки й навики поведінки, з іншого боку - може викликати в них відчуження до батьків, ворожість стосовно навколишніх, протест і агресію найчастіше разом з апатією і пасивністю. 

   Демократичний стиль характеризується прагненням батьків встановити теплі стосунки з дитиною, залучаючи її до вирішення проблем, заохочуючи ініціативу й самостійність. Батьки, встановлюючи правила і твердо проводячи їх у життя, не вважають себе бездоганними і пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їхнє обговорення дітьми; у дитини цінується як слухняність, так і незалежність. Довіра до дитини в принципі відрізняє тип контролю над нею в порівнянні з авторитарним стилем виховання, робить основними засобами виховання схвалення і заохочення. Зміст взаємодії визначається не тільки батьками, але й у зв’язку з інтересами й проблемами дитини, яка охоче виступає його ініціатором. Комунікація має двосторонній характер: і від батьків до дітей, і навпаки. Такий стиль сприяє вихованню самостійності, відповідальності, активності, дружелюбності, терпимості. У реальності авторитарний і демократичний стилі виховання в чистому виді зустрічаються не так уже часто. Звичайно в родинах практикуються компромісні варіанти, які ближче до одного або іншому полюсу. Крім того, старші члени родини можуть реалізовувати не ідентичні один одному стилі (наприклад, батько - більш авторитарний, мати - демократична). 

    Ліберальний стиль виховання - ліберальні батьки це повна протилежність авторитарним: вони майже або зовсім не обмежують поведінки дітей. У такій ситуації діти практично позбавлені батьківського керівництва. Навіть якщо вчинки дітей сердять і виводять із рівноваги, ліберальні батьки намагаються стримати свої почуття. Більшість з них настільки захоплюються демонстрацією безумовної любові, що припиняють виконувати безпосередні батьківські функції, зокрема встановлювати необхідні заборони для своїх дітей.  Як не дивно, але діти ліберальних батьків теж можуть бути агресивними й неслухняними. До того ж вони схильні потурати своїм слабинкам, імпульсивні і часто не вміють себе поводити на людях. У деяких випадках вони стають активними, рішучими й творчими людьми.

   Виокремлюють ще й четвертий, індиферентний тип батьківської поведінки, який відрізняється низьким контролем за поведінкою дітей і відсутністю теплоти й сердечності до них. Батьки не встановлюють обмежень для своїх дітей або через недостатність інтересу й уваги, або у результаті того, що турботи повсякденного життя залишають їм мало сил на виховання дітей. У випадку, коли потурання поєднується із відкритою неприязню, дитина відкрито дає волю своїм руйнівним імпульсам. Більшість неповнолітніх правопорушників виховувалися саме у таких сім’ях.      

   У родині можуть бути представлені одночасно кілька стилів ставлення до дитини: батько, мати, бабуся і дідусь можуть конфліктувати один з одним, відстоюючи кожний свій стиль, і т.д.

   Яку б сторону розвитку дитини ми не взяли, завжди виявиться, що вирішальну роль у її ефективності на тому або іншому віковому етапі відіграє родина. Тому обмежимося декількома аспектами. По-перше, родина забезпечує фізичний і емоційний розвиток людини. У дитинстві і в ранньому дитинстві родина відіграє визначну роль, яка не може бути компенсована іншими інститутами соціалізації. У дитячому, молодшому шкільному й підлітковому віках її вплив залишається основним, але перестає бути єдиним. По-друге, родина впливає на формування психологічної статі дитини. В перші три роки життя цей вплив визначальний, саме в родині йде незворотній процес статевої типізації, завдяки якому дитина засвоює атрибути приписуваної їй статті: набір особистісних характеристик, особливості емоційних реакцій, різні установки, смаки, поведінкові зразки, пов’язані з маскуліністю або фемініністю. Істотну роль у цьому процесі родина продовжує відіграти й на наступних вікових етапах, допомагаючи або заважаючи формуванню психологічної статі підлітка, юнака. По-третє, родина відіграє провідну роль у розумовому розвитку дитини, а також впливає на відношення дітей, підлітків і юнаків до навчання і багато в чому визначає її успішність. На всіх етапах соціалізації освітній рівень родини, інтереси її членів позначаються на інтелектуальному розвитку людини, на тому, які шари культури він засвоює, на прагненні до продовження утворення і до самоосвіти. По-четверте, родина має важливе значення в оволодінні людиною соціальними нормами, а коли мова йде про норми, що визначають виконання їм сімейних ролей, вплив родини стає кардинальним. Батьки, які самі в дитинстві пережили нестачі уваги або яким не вдалося успішно розв’язати в родині свої дитячі конфлікти, або проблеми, пов’язані з статевим дозріванням, як правило, не здатні встановити зі своєю дитиною тісний емоційний зв’язок. В п’ятих, у родині формуються фундаментальні ціннісні орієнтації людини, що проявляються в соціальних і міжетнічних відносинах, а також визначальних його стиль життя, сфери й рівень домагань, життєві устремління, плани й способи їх досягнення.



 

 

 


ТЕСТ НА ВИЯВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКОГО СТИЛЮ

СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

Щоб ви могли перевірити найпоширеніші способи спілкування з власною дитиною – пропонуємо виконати такий тест. Запропонована методика – спрощений і дещо модифікований варіант відомого в середовищі психологів тесту батьківського ставлення. 
Нижче запропоновані деякі твердження, які відображають можливе ставлення батька або матері до власної дитини. Якщо ви згодні з тим чи іншим твердженням – зафіксуйте у бланку для відповідей поруч з номером твердження позначку «+» або «так». Якщо не згодні – відповідно позначку «-» або «ні». 
Бланк для відповідей 

1.    7.    13.    19.    25.    31.    37. 
2.    8.    14.    20.    26.    32.    38. 
3.    9.    15.    21.    27.    33.    39. 
4.   10.   16.    22.    28.    34.    40. 
5.   11.   17.    23.    29.    35.    41. 
6.   12.   18.    24.    30.    36.    42.

Текст опитувальника

1. Моя дитина подобається мені такою, яка вона є.
2. Основна причина капризів моєї дитини – це егоїзм, лінощі і впертість. 
3. Я завжди зважаю на думку дитини. 
4. Я завжди співчуваю своїй дитині. 
5. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла того, що особисто мені не вдалося в житті. 
6. Моя дитина росте непристосованою до життя. 
7. Я поважаю свою дитину. 
8. Моя дитина часто робить такі вчинки, що заслуговують на осуд. 
9. Батьки повинні не тільки вимагати від дитини, але і самі пристосовуватися до неї, ставитися до неї з повагою, як до особистості. 
10. Потрібно якнайдовше тримати дитину подалі від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують. 
11. Дитину з дитинства варто тримати у жорстких рамках, тільки тоді з неї виросте гарна людина. 
12. Стосовно своєї дитини я часто відчуваю досаду. 
13. Я охоче проводжу з дитиною свій вільний час. 
14. Якщо проводити відпустку з дитиною, то неможливо нормально відпочити. 
15. Я завжди беру участь в іграх і справах дитини. 
16. Гарні батьки захищають дитину від труднощів життя. 
17. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер. 
18. Мені здається, що інші діти глузують з моєї дитини. 
19. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас додому. 
20. Коли я порівнюю свою дитину з її однолітками, то вони здаються мені вихованішими і розсудливішими. 
21. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини, 
22. Я намагаюся виконувати всі прохання І побажання моєї дитини. 
23. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина. 
24. Моя дитина, як губка, усмоктує в себе все найгірше. 
25. Я відчуваю дружні почуття стосовно дитини. 
26. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб дошкулити мені. 
27. Діти рано починають розуміти те, що батьки можуть помилятися. 
28. Я часто шкодую про те, що моя дитина дорослішає, і з ніжністю згадую той час, коли вона була ще зовсім маленькою. 
29. Дитина повинна дружити з тими, хто подобається її батькам. 
30. До моєї дитини постійно «липне» все погане. 
31. Я поділяю захоплення моєї дитини. 
32. Виховання дитини – це суцільні нерви. 
33. Я часто визнаю, що у своїх вимогах І претензіях дитина по-своєму права. 
34. Я захоплююся своєю дитиною. 
35. Дитина не повинна мати секретів від батьків. 
36. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від неї. 
37. Прикрості моєї дитини мені завжди близькі і зрозумілі. 
38. Коли в компанії говорять про дітей, мені іноді стає соромно, що моя дитина не така розумна і здібна, як інші. 
39. При прийнятті рішень в родині варто враховувати думку дитини. 
40. Найголовніше – щоб у дитини було спокійне, безтурботне дитинство. 
41. За суворе виховання діти потім дякують своїм батькам. 
42. Моя дитина не в змозі зробити щось самостійно, і якщо вона це робить, то обов'язково щось виходить не так. 

Обробка результатів 
Підрахуйте кількість позитивних відповідей «так» за кожним рядком у вашому бланку-таблиці. У правій колонці ви можете прочитати, що означають бали за кожною з обраних 6 шкал. 
Підрахуйте кількість «+» в кожному рядку 
1. 7. 13. 19. 25. 31. 37. ∑ «+» Прийняття дитини 
2. 8. 14. 20. 26. 32. 38. ∑ «+» Відторгнення дитини 
3. 9. 15. 21. 27. 33. 39. ∑ «+» Кооперація 
4. 10. 16. 22. 28. 34. 40. ∑ «+» Симбіоз з дитиною 
5. 11. 17. 23. 29. 35. 41. ∑ «+» Контроль 
6. 12. 18. 24. 30. 36. 42. ∑ «+» Ставлення до невдач 

         Шкала «Прийняття дитини» та «Відторгнення дитини»

         В ідеалі шкала «Прийняття дитини» повинна набрати якнайбільше балів, а шкала «Відторгнення» – якнайменше або зовсім не набрати. Та в реальному житті не все буває ідеально. Порівняйте кількість набраних балів за цими показниками. Яка тенденція переважає у вашому випадку? 
Високі бали за шкалою (6–7) «Прийняття» свідчать про те, що батько або мати має виражене позитивне ставлення до дитини. Дорослий приймає дитину такою, яка вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани, проводить з нею чимало часу і не шкодує про це. 
Високі ж бали за шкалою «Відторгнення» свідчать про те, що доросла людина відчуває стосовно дитини частіше негативні почуття: роздратування, злість, досаду. Такий дорослий частіше вважатиме дитину невдахою, не вірить у її майбутнє, низько оцінює ЇЇ здібності і нерідко своїм ставленням травмує дитину. 

 

         Шкала «Кооперація» 

         Високі бали за шкалою «кооперація» (7–8 балів) є ознакою того, що дорослий виявляє щирий інтерес до того, що цікаве дитині, високо оцінює її здібності, заохочує самостійність та ініціативу, намагається бути з нею на рівних. Такі батьки, як правило, довіряють своїм дітям та намагаються зрозуміти їхню точку зору під час вирішення суперечливих питань. 
Низькі бали по цій шкалі (1–2 бали) свідчать про те, що дорослий стосовно дитини поводиться навпаки і не може претендувати на роль гарного педагога. 

 

         Шкала «Симбіоз»

         Високі бали за шкалою «симбіоз» (6–7) балів достатні для того, щоб зробити висновок про те, що ця доросла людина не встановлює психологічну дистанцію між собою і дитиною, намагається завжди бути ближче до неї, задовольняти її потреби, захищати від неприємностей. 
Батько або мати нібито відчуває себе одним цілим з дитиною. У таких батьків тривога за дитину значно підвищується, коли дитина починає відстоювати «власну автономію». За власною волею ця категорія батьків ніколи не дасть дитині самостійності, чим, безумовно, заважатиме її розвитку. 
Низькі ж бали за цією шкалою (1–2 бали) є ознакою того, що дорослий, навпаки, встановлює значну психологічну дистанцію між собою і дитиною. Що це – повага до особистості дитини чи батьківська байдужість – зрозуміти допоможуть інші показники методики. 

 

         Шкала «Контроль»

         Високі бали за шкалою «контроль» (6–7 балів) свідчать про те, що доросла людина поводиться занадто авторитарно стосовно дитини, вимагаючи від останньої незаперечної слухняності і задаючи дитині жорсткі дисциплінарні рамки. Вона нав'язує дитині майже в усьому свою волю. Така поведінка батьків далеко не завжди може бути корисною для дітей, тому що сприяє розвитку пасивності, психологічної загальмованості та інфантилізму. 
Низькі бали за цією ж шкалою (1–2 бали) навпаки, свідчать про те, що контроль за діями дитини з боку дорослої людини практично відсутній. Це може бути не дуже добре для навчання і виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки педагогічних здібностей дорослої людини за цією шкалою є середні оцінки, від 3 до 5 балів. 

 

         Шкала «Ставлення до невдач дитини»

         Високі бали за шкалою «ставлення до невдач дитини» (7–8 балів) є ознакою того, що доросла людина вважає дитину маленькою невдахою і ставиться до неї як до нетямущої істоти. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються дорослій людині несерйозними, і вона ігнорує їх. Навряд чи такий дорослий може стати гарним вчителем і вихователем для дитиня. 
Низькі бали за цією ж шкалою (1–2 бали), навпаки, свідчать про те, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить у неї. Ця віра, як правило, передається самій дитині. І навіть якщо дійсно були якісь негаразди – дитина завдяки батьківській вірі та підтримці обов'язково їх подолає. 
Нагадуємо ще раз, що результати цієї методики – лише додатковий привід замислитися над власними настановами вихователя та краще зрозуміти ставлення до своєї дитини.

Пошук

Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода


Copyright MyCorp © 2018